MYROSLAVA  ZVARYCHEVSKA MOROZ

( Мирослава Зваричевська Мороз )

10.12.1936 - 26.02.2015



 MyroslavaZvarychevskaMoroz1980


 

 

Мирослава Зваричевська Мороз

учасниця українського національно-визвольного руху

 

Народилась в освіченій, національно свідомій родині, з якої вийшли педагоги, лікарі, художники. Закінчила з відзнакою Педагогічне училище. Вступила до Львівського університету, де була серед найкращих студентів. Організувала студенський хор.

Народилася 10 грудня 1936 року в с. Трибухівці на Тернопільщині.
Випускниця філологічного факультету Львів­ського університету (1961). Працювала в Львівських середніх школах: № 34, № 31, № 2, № 36, науковій бібліотеці Львівського університету, коректором в газетах «Вільна Україна», «Ленінська молодь», літредактором відділу публікацій Львівського обласного архіву. З 1990 року завідуюча кабінетом-центром гуманітарних дисциплін, доцент кафедри філософських основ і змісту освіти, старший викладач кафедри гуманітарної освіти, доцент кафедри гуманітарної освіти (з 2007 року) Львівського обласного інституту післядипломної педагогічної освіти. Депутат міської ради (1990).
Брала участь у створенні Товариства української мови ім. Т.Г. Шевченка (1988). На першій в Україні науково-практичній конференції (1989) виголосила доповідь-концепцію національної школи «Національна школа, учитель, громадськість». Співорганізатор освітньої комісії та громадського лекторію, який функціонував безперервно до 1991 року. Учений секретар Товариства «Рідна школа» (1991). Активно працює у товаристві Г. Ващенка, жіночих організаціях; проводить цілеспрямовану роботу над реформуванням змісту післядипломної освіти, організовує творчі групи, школи моло­дого вчителя; укладає авторські програми й хрестоматії з української літератури для загальноосвітніх навчальних закладів, читає лекції з питань виховання, проводить круглі столи, семінари та конференції; щорічні діалоги «Я любила вік лицарства» (присвячені Лесі Українці), «Шкільна молодь і медична опіка над нею».
Заслужений вчитель України (1992).

Kар'єру науковця не дозволив зробити опір системі й арешт. Стала наймолодшою серед першого покосу шістедесятників 1965 р. Була переслідувана.

24 серпня 1965 року на вул. Ставропігійській заарештували Мирославу Зваричевську, схопивши і кинувши у чорний "воронок". Щоб зламати, не гребували ніякими засобами, вдаючись навіть до тортур, били....молоду тоді й тендітну дівчину..... Били по нирках, щоб не видно було сліду .....
Сьогодні відзначається 24 серпня - День Незалежності України, історичнa датa, що має символічне значення для
її героїчного життя, повністю присвяченoгo свободі демократичної України.

Стала блискучим педагогом. Виховала плеяду діячів культури і науки. Від 1990 р. була заст. директора Львівського інституту післядипломної освіти, завкабінетом, доцентом. У 1992 - заслужений учитель України. У 1990 р. обрана депутатом першого демократичного скликання до Львівської міськради.
Усе своє життя була великою трудівницею і справжньою Людиною.


 

 





 

 

Myroslava Zvarychevska :  Українська література / Ukrainian Literature

 



     Мирослава Зваричевська Мороз - Myroslava Zvarychevska Moroz 1965   
MYROSLAVA ZVARYCHEVSKA
Membro del movimento di liberazione nazionale ucraino



MYROSLAVA ВАСИЛІВНА ZVARYCHEVSKA è stata educata in una famiglia conosciuta a livello nazionale, che era costituita da insegnanti, medici, artisti. Si è laureata con lode presso la Scuola Normale. Entrata alla Università di Lviv,  è stata tra i migliori studenti. Ha organizzato anche il Coro degli studenti. Tuttavia, la sua carriera scientifica è stata ostacolata per la sua esplicita resistenza al regime sovietico e al soffocamento della libertà culturale e democratica. Membro del movimento di liberazione nazionale ucraino, è diventata la più giovane tra i primi dissidenti antisovietici del 1965 ad essere stata arrestata.
Il 24 Agosto dell'anno 1965, esattamente 50 anni fa, Myroslava Zvarychevska è stata presa dal KGB a causa delle sue idee antisovietiche, e fu imprigionata. La giovane ragazza fu messa nel carcere e venne anche torturata; davano le botte sui reni per non lasciare i segni. Fu rilasciata dopo otto mesi di prigione il 24 aprile 1966.  Oggi si celebra ogni anno il 24 Agosto il Giorno dell'Indipendenza della Ucraina, una data storica che ha un significato simbolico per la sua vita eroica tutta dedicata alla libertà culturale e democratica della Ucraina. Ha sacrificato la sua vita per la indipendenza dell'Ucraina ed è  stata perseguitata, ciò rendeva la sua vita familiare e lavorativa molto difficile.
Nata il 10 Dicembre 1936 nel villaggio. Regione Trybukhivtsi Ternopil. Laureata alla Facoltà di Filologia Lviv National University (1961). Ha lavorato nelle scuole secondarie Leopoli: № 34, il numero 31, il numero 2, numero 36, Biblioteca scientifica di Lviv University, come correttore di bozze sul quotidiano "Libera Ucraina", "Lenin Gioventù" reparto pubblicazioni litredaktorom dell'archivio regionale Lviv. Dal 1990, Capo di gabinetto del centro-umanistiche, Assistente Professore di fondamenti filosofici e il contenuto dell'istruzione, Docente di educazione umanistica, Professore Associato di Educazione Artistica (2007) Leopoli Istituto Regionale di Formazione post-laurea.
Si è sposata nel 1966 con Stepan Moroz e dal loro matrimonio nascerà Yaryna.
Ha partecipato alla creazione della Società di Lingua Ucraina TH Shevchenko (1988). Per prima in Ucraina alla conferenza scientifica (1989) ha presentato una relazione sul concetto di scuola nazionale "Scuola Nazionale, l'insegnante, il pubblico." Comitato co-educazione e conferenze pubbliche, che ha operato ininterrottamente fino al 1991. Segretario scientifico della "Nativi Scuola" Society (1991). Lavorando attivamente in azienda H. Vashchenko, organizzazioni di donne; svolge il lavoro mirato sulla riforma del contenuto di Formazione post-laurea organizza gruppo creativo di giovani insegnanti di scuola; svolge vari programmi educativi e conclude l'Antologia di Letteratura Ucraina per le scuole secondarie, tiene lezioni di educazione e pedagogia, conduce tavole rotonde, seminari e conferenze; dialoghi annuali "Mi è piaciuto molto l'età della cavalleria" (dedicato a Lesya ucraino), "i bambini delle scuole e dell'assistenza sanitaria di esso." Docente Onorato dell'Ucraina (1992).

E' diventata una brillante insegnante. Ha promosso con grande competenza cultura arte e scienza nel rispetto delle tradizioni ucraine, con pubblicazioni e partecipazione alla vita culturale dell'Ucraina. Dal 1990 è stata vice-direttore dell'Istituto di Lviv di Formazione post-laurea e sua famosa e stimatissima professoressa. Nel 1990 eletta alla prima convocazione democratica del Consiglio Comunale di Lviv, come Deputato ha fatto parte dei "costruttori" della nuova Ucraina.
Dopo alcuni anni di sofferenze e ricoveri ospedalieri per varie malattie si è spenta a Lviv il 26 febbraio 2015.
Tutta la sua splendida ed esemplare vita è stata dedicata al lavoro per la cultura e libertà del suo popolo, una vera testimone e fondatrice spirituale della Indipendenza della Ucraina.

 

 



ЗВАРИЧЕВСЬКА МИРОСЛАВА ВАСИЛІВНА

30.09.2011
автор: Овсієнко В.В.
джерело: Інтерв`ю М.Зваричевської 26.06. 2008.
ЗВАРИЧЕВСЬКА МИРОСЛАВА ВАСИЛІВНА
ЗВАРИЧЕВСЬКА МИРОСЛАВА ВАСИЛІВНА

ЗВАРИЧЕВСЬКА (МОРОЗ) МИРОСЛАВА ВАСИЛІВНА ( 10.12. 1936 - 25.02.2015)
Репресована за поширення самвидаву. Філолог, педагог. 
З освіченої родини. Мама, Йосипа Григорівна (1903 – 1983), з роду Бучинських, разом зі своїми вуйками створила при читальні «Просвіти» сільський театр, працювала в Союзі українок, у товаристві "Рідна школа". Батько (1899 – 27.01.1972) рано осиротів. Одружившись, поїхав на заробітки до Канади. Повернувся 1936 р., щоб забрати дружину, але вона не погодилася. У сім`ї було четверо дітей: Мирослава, Зеновія-Марія, Наталя і Стефанія. Батьки дали їм національне виховання. Щоб навчатися в середній школі, потрібно було вступити в комсомол. Дозвіл на це Мирославі дав 1949 р. вояк УПА. Закінчила школу в с. Личківці. 
1956 р. Мирослава з відзнакою закінчила Чортківське педучилище. Уже тоді нею ціка-вився КГБ. 1956 – 1961 р. навчалася на філологічному факультеті Львівського університету. У складі студентського загону їздила на цілину в Казахстан. Звідти надійшли «сигнали», що вона «вела націоналістичну пропаганду» (насправді говорила з кимось про Україну, про Б.Хмельницького). Обрана в комсомольське бюро факультету, працювала в секції культури, організувала хор філфаку. Приятелювала з однокурсницями – колишніми політв`язенками Галею Сокіл та Ольгою Мацелюх (майбутня дружина Михайла ГОРИНЯ). Коли їх 1957 р. виключали з університету, ходила з друзями до ректора Євгена Лазаренка захищати їх. 
Хотіла працювати як науковець,1962 р. влаштувалася на роботу в університетську бібліотеку, та скоро її звільнили. Працювала коректором у редакціях газет «Вільна України» та «Ленінська молодь», літредактором відділу публікацій Львівського обласного архіву. 
1964 р., під час святкування 150-річчя з дня народження Т.Шевченка, за дорученням М.ГОРИНЯ туристичним автобусом З. перевезла добірку самвидаву в Київ, звідки ці матеріали пішли за кордон. 
Постійно одержувала від М. ГОРИНЯ, рідше від І. КАЛИНЦЯ, літературу самвидаву в машинописах та фотокопіях і давала її читати друзям (статті "З приводу процесу над Погружальським", «Класова та національна боротьба на сучасному етапі розвитку людства», «Сучасний імперіалізм», передмова до книжки «Панорама сучасної української літератури», книжка «Вивід прав України», виступ І.ДЗЮБИ на вечорі пам`яті В.СИМОНЕНКА та ін.). У серпні 1965 р. працівник M. Львівської наукової бібліотеки ім. В.Стефаника АН УРСР попросив «щось прочитати». Ці тексти хтось у нього вилучив. Через кілька днів, 24.08.1965, З. була затримана у Львові на вулиці Ставропігійській. Під час об
ушуку в помешканні в неї вилучили 5 екземплярів статей "З приводу процесу над Погружальським", ««Радянізація» П. Тичини» І.Кошелівця, «Відповідь матері В.Симоненка – Щербань Г.Ф.», вірші В.СИМОНЕНКА, інші – із закладок, вилучених у матеріалах І.ГЕЛЯ, М.Косіва. 
Допити і протоколи велися російською мовою. Лише 25.10 слідчий капітан Клименко перейшов на українську. Підтвердила зізнання М. ГОРИНЯ, що літературу самвидаву брала в нього. Звинувачена у проведенні «антирадянської агітації і пропаганди» за ст. 62 ч.1 КК УРСР в одній справі з Михайлом і Богданом ГОРИНЯМИ та Михайлом ОСАДЧИМ. Під час слідства її приводили на розмову з високопоставленими кагебістами, у т. ч. з тодішнім начальником управління КГБ Львівської обл. В.Шевченком. Але вона нічого не просила. Звинуваченій не надали можливості ознайомитися з матеріалами справи, мовляв, їх треба вивчати з адвокатом. На цьому суді В. ЧОРНОВІЛ відмовився давати покази на тій підставі, що процес закритий, і кинув квіти підсудн
ій. Коли засуджених виводили, люди гукали «Слава!» і кидали їм квіти. 
Звільнена зі слідчого ізолятора 24.04.1966. Начальник СІЗО передав їй розпорядження КГБ негайно виїхати зі Львова. 28.05.1966, на 110-річчя І.Франка, З. навідалася до Львова, щоб зустрітися зі знайомими. Хтось подав руку, а хтось тікав. Жити вона не мала де і за що. На щастя, її чекав з ув`язнення Степан Мороз, географ. Вони одружилися в серпні 1966 р.,
у подружжя народилася дочка Ярина. 
Звернулася до судді С.Руденка, потім до начальник Львівського обласного управління КГБ Полудня, мала нагоду розмовляти з заступником начальника КГБ при РМ УРСР, щоб повернули їй паспорт. Генерал Полудень після довгої тяганини розпорядився повернути їй паспорт. 
Влаштувалася вчителькою третього класу школи №31, у якій працювала й Ольга Мацелюх-Горинь. Через два роки профзбори постановили звільнити її за «непрофесійність». Тоді директор Костянтин Іванов на власний ризик перевів її викладачем української мови та літератури в середні класи. 
Восени 1969 р. З. разом з іншими колишніми політв`язнями підписала заяву на ім`я Голови ВР УРСР О. Ляшка та Прокурора УРСР Ф.Глуха «Знову "камернi" справи?» – проти повторних засуджень політв`язнів С.КАРАВАНСЬКОГО, С.Бедрила, В.Ривака, що тоді готувалися. 
1971 р. облаштувала кабінет Лесі Українки до її сторіччя. Того ж року її перевели до школи № 2. На пленарному зібранні вчителів Радянського району м. Львова З. та Ольгу Горинь оголосили націоналістками. 1972 р., безпосередньо після арештів української інтелігенції, за вечір зимової поезії і колядок "Добрим людям на здоров'я" педрада взагалі заборонила З. організовувати вечори. Вона заявила: "Я й сама не буду ці вечори проводити, тому що заарештовані мої товариші і помер мій батько". На допитах у справах 1972 р. заперечувала, що одержували самвидав від І. КАЛИНЦЯ.
Шкільну програму З. сумлінно виконувала, але виховувала українських, а не радянських патріотів. Наприклад, піонерські загони в неї були не Валі Котика чи Павлика Морозова, а Олеся Гончара, Олександра Довженка, мистецька студія називалася "Тронка". З вертепом і колядками ходили до Львівського відділення Спілки письменників України, згодом (1990) їздили до Києва (1990), колядували Ліні КОСТЕНКО. Коли студію витискала школа, то шу-кали підтримки громадськості. 
В 1992 – 1995 рр.. працювала в авторській українознавчій школі Марійки Чумарної. 
Разом зі своїми учнями в червні 1988 р. брала участь в установчих зборах Товариства української мови у Львові, підтримала Івана МАКАРА. Очолила комісію з питань освіти ТУМ Львівщини. Підготувала конференцію "Національна школа, учитель, громадськість", де 3.12.1989 виголосила свою (першу в Україні) концепцію національної школи. У ТУМ ді-яв громадський лекторій, де лекції читали поважні люди. 
Постановою пленуму Верховного Суду УРСР від 7.12.1990 вирок у справі М. та Б. ГОРИНІВ, М.ОСАДЧОГО та З. скасовано, а справу закрито «за відсутністю складу злочину».
З вересня 1990 р. З. працює в обласному Інституті післядипломної педагогічної освіти. Вела курси для вчителів з усієї України, давала відкриті уроки. Навчала учителів з Берестейщини, Миколаївської обл., Кривого Рогу. А потім зосередилася на створенні підручників української літератури та методичних посібників. Один з них ілюструвала Галина СЕВРУК. 
З 1990 р. З. – доцент кафедри гуманітарної освіти Інституту післядипломної педагогічної освіти. Заслужений учитель України (1992).
 
 


Бібліоґрафія:
1. Зваричевська М.. Концепція національної школи, виголошена 3 грудня 1989 року на обла-сній конференції української мови ім. Тараса Шевченка та учителів Львівщини // Просвіта – № 1. – 1990 р. 
2. В.Чорновіл. Лихо з розуму. – Львів: Меморіал, 1991. – 344 с. (Перевидання: Лихо з розуму (Портрети двадцяти „злочинців”). Збірник матеріялів. Уклав В'ячеслав Чорновіл. Четверте доповнене і виправлене видання. – Перша українська друкарня у Франції, 1968). – С. 84. 
Чорновіл В. Твори: У 10-и т. – Т. 2. «Правосуддя чи рецидиви терору?». «Лихо з розуму». Матеріали та документи 1966 – 1969 рр. / Упоряд. Валентина Чорновіл. Передм. Лесь Танюк. – К.: Смолоскип, 2003, – С. 15, 104, 129, 439. 
Українська поезія під судом КГБ: Кримінальні справи Ірини та Ігоря Калинців / Упо-ряд. Ю.Д.Зайцев. – Львів: Інститут українознавства ім. І.Крип’якевича НАН України, 2003. – С. 18-31, 36-40, 42-46, 421-426, 443-444, 472, 483-485, 488, 492, 495-496, 501-502, 508, 514, 523-526, 530, 538, 546-549. 
Михайло Горинь. Запалити свічу / Харківська правозахисна група; Упорядник В.В.Овсієнко; Художн.-оформлювач Б.Є. Захаров – Харків: Права людини, 2009 р. – С. 280-287.

Fonte articolo link :  http://archive.khpg.org/index.php?id=1317402296 

 



 

Myroslava Zvarychevska Moroz / Мирослава Зваричевська Мороз

 

***************************

праведне життя, присвячене відродженню народу, культурі та демократії в Україні.
Exemplary life, all dedicated to the revival of the people, culture and democracy in Ukraine.
Esemplare vita, tutta dedicata alla rinascita del popolo, della cultura e della democrazia in Ucraina.

***************************

 

Testimonianze / Testimonials / Відгуки

 

Liudmyla Kovaliova  Сьогодні, 27.02.2015 р., завершила своє земне життя Зваричевська (Мороз) Мирослава Василівна, людина з великої літери, справжній партіот України, Заслужений вчитель України, автор програм і підручників з української літератури, член багатьох громадських організацій.
Вічна пам’ять!

 

Василь Шуляр Вічна память! Патріотичності цієї Жінки як до України і до вчительської праці вистачило б на десятки ... І все було помножене любовю до Учителя й Учня, до книги і слова ... Втрата не тільки для освітян, а й для України ... Зболена Україна, була зболена в Неї й душа за все українське ... Спочивайте п.Мирославо, а ми памятатимемо Ваші уроки! 

Оксана Довгаль Сумно...Гірко...Така прекрасна людина відійшла в засвіти...Ми пам'ятатимемо Мирославу Василівну, бо впродовж цілого життя вона жила заради інших, найбільше вболіваючи за Україну

Оксана Росипська Вічна пам'ять!!! Чудова оптимістична людина!!! Маю лишень приємні спомини про неї!!! Як шкода, що лишень кілька разів мала нагоду попрацювати у спільних проектах!!!

Ірина Красуцька Вічна світла пам’ять... Яка світла людина...

Ліда Купчик   Знала пані Мирославу. Шанувала її, хоч і давно не бачила. Згадка про неї не згине! Сьогодні на святковій зустрічі "Тарас Шевченко в наших серцях" згадували, як Мирослава Зваричевська виступала на практично-науковій конференції в 2005 році.  

 






24 Agosto 1965

                 gruppodissidentiucraina1965foto1 


У тіні святкувань 24-ї річниці незалежності України непоміченою залишилася важлива дата в історії українського національно-визвольного руху, про яку не варто забувати. 50 років тому, з 24 серпня до 4 вересня 1965 року в Києві, Львові, Одесі, Івано-Франківську, Тернополі, Луцьку, Феодосії кагебісти заарештували понад 20 представників української інтелігенції. Більшість із них згодом були засуджені за "антирадянську пропаганду та агітацію"....
......Ще 24 серпня кагебісти заарештували двох жінок. Одна – літературний редактор Львівського обласного архіву Мирослава Зваричевська (1936–2015). Її затримали у Львові на вул. Ставропігійській. Під час обшуку в неї вилучили 5 примірників самвидавних статей. Зваричевську засудили за "антирадянську агітацію і пропаганду" на 8 місяців ізоляції (час, проведений у слідчому ізоляторі на час оголошення вироку), звільнили 24 квітня 1966 року....   
(
Ігор МЕЛЬНИК)


Il 24 Agosto dell'anno 1965, esattamente 50 anni fa, Myroslava Zvarychevska è stata pressa dal KGB per le sue idee antisovietiche e fu imprigionata. La giovane ragazza fu messa nel carcere e venne anche torturata..... davano le botte sui reni per non lasciare i segni.....Fu rilasciata dopo otto mesi di prigione il 24 aprile 1966.  Oggi, si celebra ogni anno il 24 Agosto il Giorno dell'Indipendenza dell'Ucraina... Una coincidenza storica che ha un significato simbolico per la sua vita eroica tutta dedicata alla libertà culturale e democratica della Ucraina. (24-8-2015 La Redazione)







LINKS

Sito web Myroslava Zvarychevska  www.artcurel.it/myroslavazvarychevska.htm
Pagina Facebook
Myroslava Zvarychevska   www.facebook.com/MyroslavaZvarychevska  
Арешти української інтелігенції 1965 року , Ігор МЕЛЬНИК  http://zbruc.eu/node/40697 
Articolo
Myroslava Zvarychevska,  di Овсієнко В.В.    http://archive.khpg.org/index.php?id=1317402296 
Wikipedia  (
Вікіпедія )  : Зваричевська Мирослава Василівна




 

Link alla pagina dedicata a Myroslava Zvarychevska Moroz su Facebook :  www.facebook.com/MyroslavaZvarychevska   

 

Sito web Myroslava Zvarychevska Moroz :  www.artcurel.it/myroslavazvarychevska.htm 

 

 

 

 

 

 

 


 ARTCUREL : Arte, Cultura e Religione      www.artcurel.it  -  info@artcurel.it